2016-06-16

Наталка КАНДИБКА. "ГОЛОС УКРАЇНИ" 11-06-2016


 «Хочете потрапити в пекло — зведіть трьох жінок разом», — заявляє чоловік, який ще вчора був переконаний у лагідності своїх коханок. Але хіба можна чекати іншого висновку від головного героя постановки, назва якої "Обережно - жінки" з загрозливим знаком оклику в кінці?! Звісно, ні. Тим більше, і жанр відповідний - французька комедія. Схоже, саме ця навмисна передбачуваність і привабила режисера Дениса Астаф'єва до п'єси білоруського драматурга Андрія Курейчика. Так у запорізькому театрі імені Магара наприкінці сезону з'явилася легка розважальна вистава, що відповідає всім канонам комедії ситуацій та водночас іронізує щодо цих канонів.
Сюжет простий: у художника Сержа Дюбуа (М. Савицький, В. Кир'ян) є три  пасії, які раптом дізнаються про існування одна одної та влаштовують зрадникові суд. Образ кожної з дам підкреслено-стереотипний: студентка Лулу (О. Плохоткіна, П. Чувашова) носить великі окуляри, коротку спідничку і випромінює бурхливу дитячу енергію, барменша Жаклін (Г. Астаф'єва, О. Бодарєва) має нарочито кричущий макіяж, тяжку ходу і полюбляє випити, а маркіза Марісабель (С. Ромашко, Т. Єрентюк) прикрашає себе капелюшками і зворушливими спробами рухатися як балерина. Особливо яскраво характери дівчат виявляються на контрасті, коли вони збираються разом і кожна у своїй манері вирішує долю коханого, виконує запальний танок (постановка Т. Астаф'євої, Я. Іноземцевої) чи виголошує удавано серйозну судову промову. Мсьє Дюбуа весь час грає, перевтілюється, підлаштовується. Зі студенткою він турботливий і трохи зверхній викладач в окулярах, біля барменші - слухняний песик, що замість капців подає склянку, а для світської левиці - загадковий митець, що в тюрбані з рушника (!) влаштовує їй міні-виставу. Його кохання до всіх жінок, звісно, виявляється теж по-різному. Але щоразу - це скоріше гра в любов (чи навіть "рольова гра"), натяк, а не натуралістична демонстрація інтимних стосунків.
Деякі картинки цієї гри особливо вдалі. Наприклад, коли Лулу лякається "дорослої" пропозиції коханого і квапливо тікає. Щоб умовити дівчину, Серж перехоплює її, зупиняє на відстані поцілунку, на мить обоє завмирають в очікуванні (зал разом з ними!), а потім він різко бере діловий тон і чуттєвий серпанок зникає у новій комічній ситуації. Цікаві переходи від чуттєвих натяків до відвертої насмішки в сценах з Марісабель: спершу Серж виконує щось на зразок пародійної йоги, стріляючи поглядами в коханку і підтягуючи її невидимою ниткою до себе, а згодом зі словами "Не візьму від тебе грошей" чемно подає її клатч-гаманець.
Сценічне оформлення вистави невибагливе, однак дійове: червоні меблі-м'ячики, наприклад, виступають "партнерками" в монолозі художника про дівчат і одразу ж вибудовуються ним у вертикальну фігуру, що недвозначно натякає на еротичний підтекст наступного діалогу з Марісабель. А Ейфелева вежа - білосніжна на чорному тлі - при всій емблематичності образу дає необхідне відчуття вертикалі...
Ловлю себе на словах: простий, невибагливий. Так повинно бути в спектаклі? Гадаю, цілком можливо. Коли простота дає влучні образи, а невибагливість підкреслює, що ніхто не намагається тебе ошукати, видаючи театральний ситком за "правду життя". Коли ти одразу розумієш, що ця "французька комедія" навмисне типова, а історія цих людей у цьому просторі - гра зі стереотипами, привід для посмішки. І якщо ти приймаєш ці умови, включаєшся в гру, відчуття легкості і якийсь дуже теплий настрій огортають тебе.

На фото: Світлана Ромашко і Михайло Савицький
Фото Олега Валика

... http://www.golos.com.ua/article/270733

13323751 1731887023763944 6222774455961732298 o

 

Read 287 times