Олександрівськ - Запоріжжя Хроніка театру 1929-2004

 

 
 Театр ім. Магара. Учора, сьогодні та завтра

 

5 березня 1929 року за ініціативи культвідділу Київської обласної ради профспілок розпочав свою діяльність «прабатько» театру ім. В.Г. Магара – театр малих форм (ТЕМАФ). Перший рік він працював у режимі «агітки» – найзлободенніші теми радянського суспільства порушувались у мініатюрах та одноактівках. Матеріал для постановок створювався тут таки, силами колективу. Гостро актуальні за змістом, оригінальні за формою та наповнені енергетикою молодості – міні-вистави ТЕМАФу мали успіх у глядачів і схвальні відгуки в пресі. Проте, агітплакатна форма починала вичерпувати себе, і на другому році свого існування театр, який перейменували на Київський 2-й Робітничий пересувний, звернувся до «справжніх» постановок. Початком нової діяльності була вистава «Перший кандидат» О. Жарова та М. Полікарпова. Молодий театр ставив сучасні п’єси, дотримуючись сатиричного спрямування.

Новий сезон – 1930-1931 рр. – театр провів на Донбасі, сприяючи покращенню культобслуговування краю. За активну роботу серед трудових колективів Донбасу до назви театру було додано слово «Ударний». Після донбасівських гастролей колектив отримав назву Київського обласного пересувного театру імені КОРПС (Київської обласної ради профспілок). З 1932 року театр базується в Житомирі. Через рік Театр ім. КОРПС об’єднався з Першим Житомирським обласним українським театром, а ще через рік з'явилась нова його гілка – театр ляльок.

Впродовж років становлення театр очолювали Юхим Лішанський, Микола Хороманський, Федір Гамалій. Кожен з цих майстрів доклав чималих зусиль для розвитку театру, але найбільший і найвагоміший внесок здійснив, безперечно, Володимир Герасимович Магар – незмінний керівник з 1936 по 1965 рік. Він організував потужний колектив митців і став основоположником героїко-романтичного напрямку, який і сьогодні залишається провідним у нашому театрі. Клопотаннями В.Г. Магара у 1937 році театру було присвоєно ім'я М.О. Щорса. Це ім’я ще раз підкреслило основний напрямок творчої діяльності, а також стало своєрідною перепусткою та захисним «щитом» театру. У зв'язку з утворенням 22 вересня 1937 року Житомирської області театр, який проіснував дев’ять років як пересувний, закріпився стаціонарно в Житомирі.

Під час війни дві бригади акторів театру ім. М.О. Щорса давали вистави на Кавказі, за Каспієм, виступали перед бійцями ІІІ і ІV Українських фронтів. Тимчасовими підмостками театру ім. М.О. Щорса були прифронтові та тилові міста Радянського Союзу. В репертуарі – сучасні п'єси та українська класика («Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Циганка Аза», «Майська ніч»).

У травні 1944 року, згідно з урядовою постановою, колектив театру ім. М.О. Щорса розпочав стаціонарну роботу в Запоріжжі. Спочатку – на сцені літнього театру, потім – у Палаці культури ім. А.О. Жданова, що належав зоводу «Комунар». Частина колективу – друга бригада – ще працювала на фронті, але це вже була остання подія воєнних літ.

З червня 1945 року по квітень 1947-го трупа Запорізького театру працювала в Ужгороді, сприяючи створенню Закарпатського українського музично-драматичного театру. Тим часом, колектив, що до війни базувався в Запоріжжі (театр ім. М. Заньковецької), переїхав до Львова. Будівля цього театру стала «домівкою» для щорсівців. Оскільки під час бойових дій приміщення зазнало великих ушкоджень, без реконструкції працювати в ньому було неможливо. В ході ремонтно-будівельних робіт розширили обслуговуючі приміщення та гримувальні, сцену осучаснили й обладнали рухомим колом, запроектували новий балкон у три яруси по периметру глядачевої зали, збільшили кількість поверхів. Нову сцену 30 січня 1953 року  відкривала вистава «Загибель ескадри» О. Корнійчука у постановці В.Г. Магара.

У листопаді 1960 року театр ім. М.О. Щорса «підкорював» московську сцену і московського глядача – показував виставу «Щорс» Ю. Дольд-Михайлика на Декаді української літератури і мистецтва в Москві. Ці дні залишились у пам’яті щорсівців: прийом у Кремлі, розмова з Л. І. Брежнєвим, нагородження багатьох акторів орденами та медалями, присвоєння почесних звань.

1965 року пішов із життя художній керівник театру народний артист СРСР Володимир Герасимович Магар. Закінчилась ціла епоха в історії театру ім. М.О. Щорса.

1966-1970 рр. – театр очолював народний артист УРСР Сергій  Костянтинович Сміян.

1970 року вистава «Ярослав Мудрий» І. Кочерги (прем'єра 1969 р.) в постановці С. Сміяна здобула високу оцінку держави – Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка. Лауреатами премії стали режисер-постановник С. Сміян та виконавець ролі Ярослава народний артист УРСР К. Параконьєв.

1970-1974 рр. – театр очолював народний артист УРСР Микола Петрович Равицький.

У 1979 році за великий внесок у справу ідейно-естетичного виховання глядача та з нагоди 50-річчя від дня заснування театр ім. М. Щорса нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора.

1974-1984 рр. – головний режисер театру народний артист СРСР Володимир Григорович Грипич.

З 1975-1983 - директор театру заслужений працівник культури України Крот Володимир Іванович

1984-1992 - директор театру народний артист України Захаревич Михайло Васильович

З 1985 до 2001 року художній колектив театру очолював народний артист УРСР Олександр Петрович Король.

2002-2013 -  директор театру Слонов Валентин Іванович, заслужений діяч мистецтв України.

2014 - директор театру Панькін Володимир Миколайович, заслужений працівник культури України. 

Збудований у 1953 році театр мав косметичні ремонти в 1965 і 1972 роках, а для повномасштабної реконструкції його було закрито у 1994 р.

8 травня 2000 року театр було відкрито для глядачів.

У 2004 році за ініціативи колективу театру та з нагоди 75-річчя Запорізькому обласному українському музично-драматичному театру було присвоєно ім'я В.Г. Магара. Цього ж року театр отримав статус академічного.

2007 року відбулась перша вистава театру просто неба. В 2009 р. героїчна сага «Тарас Бульба» за М. Гоголем (режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Євген Головатюк) стала номінантом Національної премії України імені Тараса Шевченка.