2012-09-25

Автор: Віталіна Московцева

Схоже, Запорізький театр імені В. Магара зважився кардинально виправити демографічну ситуацію в Україні

Фінал нової вистави “Одруження”, хоч і не зовсім за Гоголем, надихає на неабиякі подвиги, щоб поповнити населення нашої держави. Родинні цінності простежуються навіть у тому, що нову постановку здійснив Володимир Магар – син народного артиста СРСР і України Володимира Герасимовича Магара, який з 1936 по 1965 рік очолював запорізьку муздраму. Не випадково нині театр носить його ім’я. А Магар-молодший не тільки успадкував батьківську професію, але й сам давно став титулованим митцем. Володимир Володимирич – заслужений діяч мистецтв України, Росії, АР Крим, художній керівник Севастопольського академічного російського драматичного театру імені А. Луначарського. Торік він відсвяткував 60-річний ювілей. Але – так уже сталося – досі жодного разу не працював із трупою батьківського театру. “Одруження” за однойменною п’єсою Миколи Гоголя – перша постановка Магара-сина в театрі імені Магара-батька. Її жанр визначений досить загадково: “Цілковито неймовірна подія”. Розумійте, як хочете – комедія це, гротеск, еротика, фарс, фантасмагорія ба містична мелодрама? Усього потроху... Та й історія, яким чином Магар-молодший узявся за гоголівську п’єсу, теж віддає містикою. Володимир Володимирович збирався ставити в Севастополі “Одруження Фігаро” П’єра Бомарше. Навіть заявив про це у пресі. Та коли детально ознайомився із текстом, зрозумів, що його не приваблює подібний матеріал. Тоді, наче сам собою, під руку потрапив томик Миколи Гоголя. Там “Одруження” – тут теж “Одруження”... Перший варіант гоголівської вистави з’явився на севастопольській сцені. Потім Магара запросили повторити постановку в інших театрах... Утім, повторювати – не для нього. Щоразу він працює над виставою, ніби з чистого аркуша, вносячи зміни в певні епізоди та декорації. Ось і в Запоріжжі повністю переробив початок спектаклю. Дебют Магара-молодшого на батьківській сцені підтримала надійна “команда”. Насамперед, народний художник і заслужений діяч мистецтв Росії, тричі лауреат кінопремії “Ніка” Борис Бланк (Москва). Доречно вплела в дійство танцювальні елементи балетмейстер, заслужений діяч мистецтв АР Крим Ірина Пантелеєва. А музичне оформлення заслуженого діяча мистецтв АР Крим Бориса Люля привело запорізьку публіку в захоплення. Старовинні романси й пісні звучать зовсім по-новому: нагадують про радощі житя, привносять лірику і... доброзличливу іронію. До речі, “Одруження” у постановці Володимира Магара аж ніяк не педантичне перенесення на сцену класичного гоголівського тексту. Режисер трохи додав із ранньої комедії письменника “Женихи”. Щось додумав (як-от красивий епізод із жінками в лазні). А на початку вистави Подкольосін (Максим Ігнатьєв) диктує Степану (Михайло Савицький) лист... самого Миколи Гоголя, де той висловлює особисті думки про одруження! По-новому зазвучали класичні тексти – але й актори театру імені В. Магара теж розкрилися по-новому. Хто б міг подумати, приміром, що народна артистка України, відома красуня Оксана Туріянська володіє такою багатою мімікою... Що у Максима Ігнатьєва стільки від дитини, а Олександр Волчков трохи-таки Мефістофель... Що класична сваха Фекла Іванівна (Наталія Зубик) може бути елегантною і кокетливою, а женихи Яїчниця (Євгеній Дзига) і Жевакін (Андрій Косодій) - зворушливими... Постановці поки що не вистачає довершеності, і не всі “ниточки” зійшлися до купи, але публіка оцінила роботу Магара-молодшого на “відмінно”. Після вистави глядачі були в чудовому настрої! - Ти теж почерпнув енергію? – спитала, виходячи із залу, свого супутника якась жінка. Той кивнув: Еге ж... А що сказав би Магар-старший? Чи похвалив би сина? У стінах театру ще витає дух Володимира Герасимовича – і містика мистецтва продовжує містику життя... - На батьківській сцені мені не можна посковзнутись. Я бігав по ній у дитинстві. А тепер, коли в “Одруженні” на підмостки виходять діти, впізнаю в них себе! - зізнався Володимир Володимирович Магар після прем’єри. Тепер він мріє поставити в батьківському театрі щось масштабне – можливо, з української класики.!

Read 1588 times