2013-02-28

Автор:Віра СЕРЕДА

 

Із щемних мелодійних пісень розпочалися урочистості з нагоди 80-річчя від дня народження народної артистки України Тетяни Мірошниченко в її рідному домі - Запорізькому академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Володимира Магара

Виконали їх заслужена артистка України Валентина Косташ, солісти-вокалісти театру Ганна Пугач, Павло Костюк, Галина Соловей, Світлана Ремжина. Акомпанувала заслужена артистка України Світлана Ващенко. Із портрета на колег, учнів, друзів, шанувальників уважно дивилася велика актриса. Звучали її улюблені твори.

Потім усі перейшли в малий зал, де нещодавно відкрився поетичний театр, про який так мріяла Тетяна Мірошниченко, і вона ожила в спогадах, улюблених поетичних творах, відеоуривку з вистави «Дім Бернарди Альби», де зіграла одну з останніх ролей - Бернарди.

Красива артистка із гарним голосом – перше, що подумав, коли побачив її 1961 року народний артист України Олександр Гапон.

- У ній злилися воєдино гармонія краси й таланту, - сказав він. - Велике задоволення було грати з нею. Як вона палко любила український театр! Крім того, моя сусідка. Коли вона раптово померла, у жодній лікарні не було її медичної картки, бо ніколи не хворіла.

- Її мені не вистачає, - із сумом промовила Світлана Ващенко. – Що тут додати. Ми познайомилися 1966 року. Тетяна одразу забажала бути на «ти». Вона не обмежувалася театральним мистецтвом. Однодумці й подруги, ми з нею разом ходили на концерти у філармонію. Вражала пізнанням, а ще почуттям гумору. Бувало, учимо ролі. Раптом вона каже: «Все! А то що завтра ще будемо робити?»

- Саме Тетяна Кузьмівна взяла мене за руку й привела в Запорізьке відділення Спілки письменників України до Петра Ребра, який згодом заснував асоціацію гумористів і сатириків «Весела Січ», - продовжив спомин народний артист України Юрій Бакум, її колега по сцені з 1979 року. - Вона вирізнялася акторською силою, вміла діяти голосом. В українських драмах є трагедійні місця – і тут потрібен темперамент. Таким темпераментом вона була наділена – і в мене ішов мороз по спині щоразу, коли ми грали таку сцену.

Юрій Бакум виконав пісню «Ой, ти, дівчино, з горіха зерня», яку дуже любила актриса.

Був присутній у залі письменник Петро Ребро. Тетяна Мірошниченко грала в двох виставах за його сценарієм.

- Тетяна Кузьмівна облагороджувала «Веселу Січ» і була її активною учасницею, мала козацьке прізвисько Кумася, - сказав він. – Вона виправдовувала козацьку любов.

У восьмому томі «Вибраних творів» Петра Ребра є «Мадригал Кумасі», присвячений Тетяні Мірошниченко. Зачитавши його, письменник подарував книгу сину актриси Ігорю Пожеренку.

Спогадами про Тетяну Мірошниченко поділилася голова Запорізького осередку Національної спілки композиторів України Наталя Боєва, педагог Світлана Коваленко. Майстерно провела вечір актриса театру Наталя Зубик. Дуже зворушливими були виступи молодих акторів театру - Клари Щедріної, Тетяни Олейникової, Анатолія Руденка, Олесі Плахоткіної, які читали улюблені вірші своєї наставниці. Епілогом ювілейного вечора став твір Ліни Костенко «Умирають майстри» у виконанні Тетяни Єрентюк, яка сказала, що вдячна долі, що мала щастя стояти на одній сцені з Тетяною Мірошниченко.

У першому костюмі Тетяни Кузьмівни (в ньому вона грала Настку) прийшла Олеся Плахоткіна.

- Я коли вдягаю цей костюм, то всім про це кажу, – з гордістю сказала вона. – Бо в ньому - часточка моєї наставниці Тетяни Мірошниченко.

І вмить усім здалося, що Тетяна Мірошниченко, мудра й незабутня, разом із усіма у цій залі.

 

 

Read 571 times