Параконьєв Костянтин Йосипович

Народний артист УРСР

Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка
(21 вересня 1920 – 29 березня 1987)

Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович
Параконьєв Костянтин Йосипович

Інтелігентність, строгість, інтелектуальна заглибленість – ось ті риси характеру Костянтина Йосиповича, які вирізняли його з-поміж інших талановитих колег. Приємний баритон і струнка фігура увиразнювали внутрішню витонченість артиста.
22 роки актор і режисер працював у Кіровоградському театрі ім. М. Кропивницького, а в 1967 р. прийшов до Запорізького музично-драматичного, щоб стати одним із кращих у творчому колективі.
Мистецька діяльність К. Параконьєва позначена суворою дисципліною, витриманістю, чітко донесеною обґрунтованістю кожного творіння. Його акторський талант найбільше розкрився при створенні образів, що являли собою художнє узагальнення, несли на собі виразний відбиток часу, історії, суспільних ідей. В ролях К. Параконьєва виразно звучали внутрішня пристрасність, бажання говорити віч-на-віч із залом. Знаковою в творчості Костянтина Йосиповича стала роль Ярослава Мудрого, за яку він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Шевченка (1970).
Як режисер, Костянтин Йосипович надавав дії та образам аналітичної виразності і, в той же час, емоційності, ліричності. Здійснив постановку десятків вистав, серед яких «Без вини винуваті» О. Островського, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «А зорі тут тихі» за Б. Васильєвим, «Червона калина» О. Рябова, «Вій, вітерець!» Я. Райніса, «Забути Герострата!» Г. Горіна.
Як актор кіно знявся в кількох стрічках на Київській кіностудії ім. О. Довженка: «Сон»; «17-й трансатлантичний»; «Дивак-чоловік»; «Повість про жінку».

Ролі

Римар – “Мої друзі” О. Корнійчука (1967 р.)
Роман Круча – “Банкір” О. Корнійчука (1968 р.)
Ярослав – “Ярослав Мудрий” І. Кочерги (1969 р.)
Антоніо Террачіні – «Пам’ять серця» О. Корнійчука (1969 р.)
Апраш, Лопух – “Циганка Аза” М. Старицького (1970 р.)
Гетьман – “Запорізька Січ” О. Коломійця (1972 р.)
Кримов – “Здрастуй, Кримов!” Р. Назарова (1972 р.)
Симон Ренар – “Марія Тюдор” В. Гюго (1975 р.)
Берьозкін – “Золота карета” Л. Леонова (1977 р.)
Виговський – “Навіки разом” Л. Дмитерка (1978 р.)
Платон Ангел – “Дикий Ангел” О. Коломійця (1979 р.)
Тіт – “Тіт Андронік” В. Шекспіра (1983 р.)
Дронов – “Все залишається людям” С. Альошина (1984 р.)
Верещакін – “Потомки запорожців” О. Довженка (1985 р.)
Бальбоа – “Дерева вмирають стоячи” А. Касони (1985 р.)
Анатолій Семонович – “Змієлов” Кареліна (1986 р.)
Андронаті – “У неділю рано зілля копала” за О.Кобилянською